Будучи маленькою дівчинкою, я завжди уявляла, що я вчителька української чи англійської мови. У гарному брючному костюмі і обов’язково на підборах. Та ця гра поступово переростала у дійсність, хоч для мене на той час, не дуже очевидну.
Почалося все з того, що я була нянею для своїх племінників, сусідських дітей. Тоді щоліта працювала у пришкільному таборі. Діти були біля мене завжди.
Вступаючи до вишу, я обрала професію вчителя. Я свято вірила, що це моє. І тепер переконуюсь в цьому щодня.
З першого курсу, я кожного літа у дитячому таборі.
Зараз працюю вчителем і отримую неабияке задоволення.

Я люблю дітей. Люблю їхні радісні і зацікавлені очі, люблю, коли вони біжать обійматися, люблю, коли говорять, що сумуватимуть, люблю коли вони щасливі.

Тому з радістю розділю цікаві моменти з малюком!